Хто і чому стереже ключі від інформації?

У 1946 році Генеральна Асамблея ООН прийняла одну із своїх найперших резолюцій. В ній стверджувалося: “Свобода інформації є фундаментальним правом людини і …критерієм для всіх свобод, яким присвячено Організацію Об’єднаних Націй”.

Але для українського суспільства, яке виростає з “сталінської шинелі” все ще непохитною видається радянська звичка засекречувати від громадськості усе і вся, у тому числі інформацію про стан довкілля та його вплив на наше з вами здоров’я. Така інформація безпосередньо стосується кожної людини, незалежно від громадянської активності та політичної позиції. Кожен з нас має конституційні права і засоби їхнього забезпечення. Якщо ж громадяни та громадські організації не мають адекватної інформації про те, що влада робить у цій сфері, вони позбавляються змоги повною мірою користуватися своїми правами.

Одним з найперших обов’язків чиновників у країнах з демократичним традиціями є  підготовка та поширення інформації для громадян. Їх справа - підготувати таку інформацію з усіх питань державного управління (зокрема і стану довкілля, і екологічної політики) та поширити усіма можливими способами – надати за інформаційними запитами, оприлюднити через бібліотеки, на офіційних сайтах, по телебаченню та радіо, у газетах, листівках, буклетах та на стендах. Така практика є нормою всієї системи державного управління в Європейському Союзі. Матеріальним наслідком такої політики є суттєво інша структура бюджетів - в них велика частка йде на діяльність зі збору, обробки та поширення інформації. Не потрібно просити дозволу чиновника для доступу до інформації. Фундаментальний принцип ЄС полягає у тому, що інформація є суспільним надбанням, тобто повинна належати людям. Вільне її розповсюдження є одним з інструментів демократичного управління у європейських країнах, до кола яких Україна начебто прагне приєднатися.

Черговою спробою похитнути сумнозвісну практику засекречування та недбалого оприлюднення інформації про стан довкілля та його взаємозв’язки із станом нашого з вами здоров’я є нещодавно розпочата діяльність робочої групи  українських природоохоронних та правозахисних організацій у проекті “Реалізація права на доступ до екологічної інформації”. Проект підтримано  Міжнародним Фондом “Відродження”.

У рамках проекту планується дослідити можливості доступу до екологічної інформації на центральному та на регіональному рівнях. Таке дослідження буде поєднано з активними діями, спрямованими на припинення незаконної практики обмеження доступу до екологічної інформації, з поданням пропозицій для налагодження механізмів такого доступу, а також - з інформаційно-освітніми заходами для громадськості.

Діяльність, спрямовану на виконання положень законодавства щодо доступу до інформації, ми розглядаємо, як важливу складову прозорості дій влади та покращення якості прийнятих нею рішень. Вона також повинна стати чинником загальної демократизації суспільства та захисту нашого конституційного права на доступ до інформації про стан довкілля.

Ми переконані - чиновники, що ревно охороняють службові таємниці, дбають про “захист інформації” від некомпетентних критиків, буцімто переймаючись нашим з вами спокоєм, досить часто створюють середовище для корупції та безвідповідальності, а отже - діють не в інтересах громадян. А ключі доступу до інформації одночасно є ключами до ефективної демократії.

У рамках проекту планується дослідити можливості доступу до екологічної інформації на центральному та на регіональному рівнях. Таке дослідження буде поєднано з активними діями, спрямованими на припинення незаконної практики обмеження доступу до екологічної інформації. У випадку порушення прав громадян на доступ до екологічної інформації планується створити прецеденти судового оскарження таких порушень. У цьому сенсі громадяни будуть мати змогу отримати безкоштовну допомогу фахівця з цих питань, кандидата юридичних наук, адвоката,   Вячеслава Якубенка.