Яке запитання, така і відповідь

На початку розмови закликаю відвідувачів сайту «Провинции» поважати у своїх висловлюваннях інших людей. Не критикуйте в грубій формі авторів та героїв публікацій. Ставтеся з повагою до альтернативного світогляду та іншої точки зору. Не використовуйте нецензурну лексику та образливі звороти. Долучіться до створення сучасного українського мережевого етикету».

Отопление...

Вы много писали на коммунальную тему и, в частности, об «автономке». Я все не пойму, что будет с отоплением квартир, кто не потянет установку этого отопления, а «теплосеть» из-за отделения платежеспособных клиентов обанкротится?

Nils

Уважаемый Nils! Я, конечно, не пророк. И предугадывать будущее не могу. Но, анализируя последние события, можно предположить, что Теплосеть ещё долго будет процветать, отпуская своё, так называемое, «тепло» по таким заоблачным ценам. В своей статье «Скоко-скоко?!» («Провинция»№ 34 от 20.08.2008 г.), я упомянул о независимом аудите. Если бы какая-нибудь общественная организация, защищая права потребителей, инициировала проведение такого аудита, и в печати сообщила о результатах, то стоимость отопления уменьшилась вдвое ещё до конца проверки. Вообще, такие действия должна проводить местная власть. Но на неё надеяться бесполезно, потому что она, не стесняясь, защищает интересы Теплосети,  вернее, её руководства. Да и свои шкурные интересы. А Теплосеть боится такого аудита, как в прежние времена директор центрального гастронома боялся ОБХСС.

А «что будет с отоплением квартир, кто не потянет установку автономки»? Будет, по известному анекдоту, то, что было в Одессе. Во-первых, кто будет определять, к какой категории людей относится владелец квартиры? К той, что «потянет», или к той, что «не потянет». Сам владелец квартиры или голова города? Этот Ваш вопрос сродни другому: «А где достать деньги?» Так вот — я не знаю. Потому что каждый решает эту проблему по-своему. Один работает в поте лица, а другой пристраивается выдавать разрешения на аренду земельных участков. Доход, при этом, получается разный. Первый может и не «потянуть», а второй очень даже «потянет», конечно, если его не «потянут».

Уважаемый Ярослав! Вы, судя по тематике ваших выступлений в газете, довольно-таки развитая личность. Вы владеете историческими фактами любого периода жизни общества, хорошо ориентируетесь в коммунальной теме, не сторонитесь жизни современности (в частности политических течений). Хотелось бы получить от Вас ответ: а откуда в Вас столько знаний? Не хотели бы попробовать себя в качестве чиновника первой величины? Или на кой ляд Вам это нужно?!

С уважением и благодарностью за Ваш ум, Елена Анатольевна.

Згідно з українським законодавством, державний службовець повинен відповідати на мові звернення. Я не чиновник, утім звичайна ввічливість вимагає це і від мене. Але, якщо мої статті люди (звичайно, крім Т.В. Устинової) читають і розуміють, то дозвольте і відповідати українською мовою.

Шановна Олено Анатоліївно!

Всюди, де я працював, з самого початку рішуче припиняв будь-які спроби полестити мені. Тому залишимо цей, неприємний для мене, тон.

Співробітництво з газетою «Провинция» не є моєю основною роботою. Так, я багато і швидко читаю. Купую і читаю книжки, журнали і газети. Я, звичайно, слідкую за новими законодавчими і нормативними актами. А користуюсь комп’ютерними програмами з базами законодавства. Намагаюсь тримати руку на пульсі життя мого міста. Хоча це й непросто. Бо є такий чинуша — А.Гомозов, який, всупереч законодавству, не допускає журналістів газети «Провинция» до засідань. Складається таке враження, що своє ставлення до преси він ось-ось оформить словами з мультику: «Куда идём мы с Пятачком большой, большой секрет, и не расскажем мы о нём, и нет, и нет, и нет».

Енциклопедичними знаннями я не володію, бо для цього потрібно мати особливий талант. Це не скромність, бо вона личить молодій дівчині і зовсім не пасує чоловікові. А щодо мого бажання стати чиновником? Звичайно ні. Чому? Тому що мене туди ніхто не запрошував, крім Вас.

Отже, залишаюсь звичайною людиною. Хіба що з давньою приязню до математики, особливо її розділу «Логіка».

Скажіть будь ласка, пане Ярославе, чому Ваші слова не доходять до душі та серця наших мешканців? Чи відбулася повна деградація нашого населення? Особисто я з 1988 року намагався зробити те, що зараз робите Ви. Результат нульовий. В мене є таке побажання: будьмо разом, тому що ніхто цю гідру поодинці не переможе. І знайте, що є у Вас і шанувальники, і прибічники, і найголовніше - однодумці. На все Вам добре.

З повагою, Резенко Ігор. Комітет виборців України.

Шановний Ігоре!

Дякую за щирі слова. Я обов’язково відповім Вам на сторінках газети «Провинция» наступного разу.