Літературна Костянтинівка

Опубликовано Антипропаганда2 - Mar 07

Нещодавно з’явилася чергова книжечка "В час змін", що видається клубом творчої інтелігенції м.Донецьк "Світоч". Серед багатьох поетичних творів є й вірші Костянтинівського поета Володимира Зуя, колишнього викладача іноземної мови сільськогосподарського технікуму, члена "Просвіти". Його вірші вже вдруге друкуються в цьому літературно-художньому виданні. Вірші присвячені рідній мові, любові до своєї землі, роздумам про наше недалеке минуле і сучасне життя. Докладніше з творчістю В.Зуя та інших поетів Донецького краю можна ознайомитися в центральній міській бібліотеці Костянтинівки.

Стає все менше й менше України
На цій, Богом дарованій землі,
Тільки на гірше в ній проходять зміни
У кожнім селищі і місті, і селі.

Тут всю погоду роблять гроші.
За них купуються і влада, і престиж,
А ті, що ревно шиються в святоші,
Готові, без вагань, встромити в спину ніж.

Не совісті, ні такту, ні моралі,
Одні брудні, натомість, матюки,
І кожний думає, а що то буде далі?
А хто, скажіть, розвів ці будяки?

Хіба не ота сіра біомаса,
Не куплений за срібняки електорат,
Ця, людству досі невідома, раса,
Якою може править тільки кат?

Рабів і тих Шевченко возвеличив,
Поставив рідне слово коло них,
А біомаса - привид без обличчя,
В них джерело всіх наших бід і лих.

                 Вересень 2005 року

 ***

У нас на хуторі два класи,
І ця розкладка не нова.
Один із них - активна маса,
А другий - вік свій дожива.
Цим людям демони веліли
Адаптуватись до пітьми,
Щоб сни приходили їм милі
Під звук небесної сурми.
Тільки для них згасає світло,
Щоб, врешті, згасло і життя,
Але серцям ще не набридло
Навіть натруджене буття.
А у панів та у підпанків
Зі світлом завжди все о'кей,
Їм не страшні сумні світанки,
А, як-не-як - це привілей.
Одна держава - дві системи,
Невтішний крутиться мотив,
Коли немає в серці щему,
На співчуття не здатний ти.
То де ж ті демони, панове,
Побачить би їх наяву,
Якщо не вб'є їх гостре слово,
То значить марно я живу.

                     28.XII-99р.

***

Ні совісті, ні такту, ні моралі,
Одні брудні натомість матюки,
І кожний думає, а що то буде далі?
А хто, скажіть, розвів ці будяки?

Хіба не ота сіра біомаса,
Не куплений за срібняки електорат,
Ця, людству досі невідома, раса,
Якою може править тільки кат.

Рабів, і тих, Шевченко возвеличив,
Поставив рідне слово коло них,
А біомаса - привид без обличчя,
В них джерело всіх наших бід і лих.

           Вересень 2005р.

***

              "Нам не треба інших символів, наш символ - православ'я"
                                                                                     Є.Кушнарьов

Своїх нам символів не треба,
В російський вірим триколор,
А колір нив і колір неба
Нехай у Львові славить хор.

А що стосується Донбасу,
То свідком є всевишній Бог,
Нову ми маємо тут расу
І її назва - інтерлох.

Тільки в слов'янському союзі
Їй справжнє бачиться життя,
І вже наш край на злетній смузі
В своє щасливе майбуття.

От-от відірветься від неї,
Та щось затримався пілот,
Не України, а Росії
Він найпалкіший патріот.
     
                   грудень 2004р.